Історія бібліотеки

     Бібліотека села Куничого бере свій початок в 1915 році. В школу прислали вчителя Дацюка. Це була людина прогресивних поглядів, добре освічений. Він привіз із собою декілька десятків книжок. Школа була зямська. від земства він домігся дозволу на організацію при школі бібліотеки. Одержавши дозвіл, він став різними шляхами добувати інші книги, купував зав свої гроші, дарували йому друзі і знайомі. Дуже швидко в бібліотеці вже було 200 книг.

     Література складалася з легальної і нелегальної. Якщо в легальній літературі були твори реакційних письменників, церковні книжки, що стояли на видному місці, то в далеких закутках шафи знаходились твори Т.Шевченка, М.Чернишевського та інших письменників – революціонерів.

    Часто вечорами в школі збирались селяни. Дацюк читав їм твори Т.Г.Шевченка, розповідав про інших письменників. Письменним селянам, які вміли читати, давав книжки додому. Там всією сім’єю завчали напам’ять вірші і цілі поеми Кобзаря. Приходили сусіди послухати.

    Селяни глибоко шанували Пацюка, цінили книги.

    До школи частенько навідувалися  місцеві жандарми. Сиділи на уроках, слухали, чого він навчає дітей. Цікавились бібліотекою. Але так як вони були малописьменні, то побачивши в перших рядах церковні книги чи дозволені царизмом, нічого не шукали.

     Пізніше, в 1920 році, його погляди змінились і він став націоналістом, підтримував Центральну раду і виїхав із села. Невідома доля і його бібліотеки.

    В 20 –х роках Х ст. в країні було не до культури: страшенна розруха після громадянської війни, індустріалізація. Бібліотеки не було.

    В 1920 р. відновилось навчання в школі, яка 4- річною  початковою. Учителі часто мінялися. Наприкінці 20-х років в школу приїхав працювати вчитель Лікопас Єфрем Федорович. Це була людина неординарна, талановита, всебічно обдарована. Добре грав на скрипці. При клубі організував співочий і драматичний гуртки, якими і сам керував Акторами були вчителі і селяни.

     Лівкопас Є.Ф. мав чималу власну бібліотеку. Він охоче давав читати книги учням і письменникам селянам (таких тоді було в селі дуже мало). Це були в основному твори Т.Шевченка, І. Нечуя – Левицького, І. Квітки – Основ’яненка, І. Котляревського, Л. Глібова, Є.Гребінки та інших українських письменників. Дома книги читали в голос, щоб чула вся сім’я.  приходили і сусіди послухати.

     30 –і роки характерні бурхливою культурно революцією. Початкова освіта стала обов’язковою, для всіх дітей шкільного віку.

    В цей час постало завдання ліквідувати неписьменність серед дорослого населення країни тепер були потрібні грамотні кадри.

 При школах організовувались лікнепи (ліквідація не писемності), де вечорами вчителі вчили селян писати, читати, рахувати. Навчання проводилось при світлі свічок, газових ламп.

    В міру того, як селяни навчались читати, у них зростав потяг до читання книг: спочатку це були дитячі книжки, потім – «Кобзар» Т.Шевченка. в цей час по селах за постановою уряду організовуються так звані «хати – читальні» - праобраз бібліотек. В багатьох селах наймали повністю чи частку селянської хати, де вечорами читали всі бажаючі. Книги давала держава. В Куничому така «хата – читальня» була створена при клубі Призначили завідуючого, який організував читання і видачу книг. Це були або вчителі, або зав клуб.

   В кінці 30-х років в цій бібліотеці було вже більше 500 книжок на українській та російській мовах. В основному це була клашка. Був і відділ дитячої літератури, десь біля 100 книжок. Книги зачитувалися до дірок.

    Несподівана війна в 1941 році зруйнувала все набуте народом. Бібліотеку розграбували, як і все клубне і колгоспне майно. Лише в 1944 році після звільнення села від румунських загарбників, відновив роботу клуб, де демонстрували довоєнні кінофільми чи цікаві фільми  показували на дворі прямо на стіні клубу.

  Бібліотека не працювала, бо книг не було. Війна ще палахкотіла на території Західної України, а потім війська Червоної Армії вели бої з гітлерівцями в країнах Європи, визволяючи їх від фашистської чуми і рухаючись до Берліна. Щодня  під вечір все село збиралось біля клубу. Люди розташовувались на землі траві, із завмиранням  і тривогою чекали, коли поштарки принесуть із Соколівки пошту. Появлялись дві жінки з величезними селянськими  хустками за спиною, суціль заповненими листами і похоронками. Ноша нелегка. Кожен день лунав то радісний сміх, то розпачливий плач, голосіння за рідними, які залишились лежати в чужій землі.

    Отака була «культурно – масова» робота.  Коли  закінчилась війна в 1945 році, в село почали повертатись пораненні. А в 1946 році – всі, хто вижив. Лише тоді запрацював клуб на повну силу, і знову почали створювати бібліотеку. Кожен вечір то в клубі, то в бібліотеці, то просто на дворі на траві збирались фронтовики і згадували про свої воєнні дороги, про бої під Яссами, як брали Будапешт, як визволяли Відень. Дехто воював у Німеччині, Чехії.

    Молодь і діти слухали ці розповіді з розкритими ротами, із завмиранням серця, не поворухнувшись. Оце було патріотичне виховання. Керував клубом молодий талановитий сільський хлопець Яша Мельник (Мельник яків Григорович). Він одночасно був і бібліотекарем. Книжок поступало дуже мало 10- 15 штук маленьких і тоненьких, надрукованих на благенькому газетному папері. Охочих читати було чимало, тому всім і не вистачало. Наприкінці  1946 року вже було десь понад 80 книг. Відбувалось зруйноване народне господарство. Уряд все більше уваги приділяв культурі. В клубі працювали співочий  і драматичний гуртки, грав духовний оркестр. В 1949 році вже було 400 книг,  а в 1950 році – 500. Сусідній Китайгородським радгоспом Ігнатенко Арсен Семенович, людина начитана, розвинута. З великою відповідальністью і любов’ю ставився до своє роботи, активно пропагував книгу серед населення, настійливо радив прочитати найцікавіші, найзмістовніші твори.

    В 1952 році на посаду бібліотекаря була призначена випускниця тульчинського училища культосвітнього училища Плахотна Софія Фотіївна. За час її роботи значно поповнювався книжковий фонд, передплачувалось багато газет і журналів.

     До 1982 року сільська  бібліотека знаходилася в маленькій і тісній двокімнатній прибудові до клубу. В 1982 році дали один з будинків старої школи (колишній селянський банк). Будинок був більший та й бібліотечний фонд значно зріс. Було де працювати. Але холоднеча, як і в попередньому приміщені, сковувала всю роботу взимку.

    В 1994 році закінчили будівництво нового Будинку культури і сюди  перевели бібліотеку. Виділили 2 світлі просторі  кімнати. 

 В 2008 р. книжковий фонд становив уже 9750 екземплярів. Нараховується 400 читачів. Попит на літературу значний: за 11 місяців зроблено 8500 книговидач.

    Бібліотекар Юр’єва Тетяна Миколаївна з душею ставиться до своєї роботи. Тут панує зразковий порядок. Книжковий фонд систематизований по відділах. Книжки розставлені на зручних полицях, до яких вільний доступ. Швидко і легко знайти необхідні матеріали. Тут же, за довгими столами, можна почитати, зробити потрібні виписки.

   УБС передплатила багато періодичних видань: 13 газет і 13 журналів, які розкладені на столах і доступний  для читання всім бажаючим.

      Юр’єва Т.М. зробила картотеки, в яких завжди можна знайти потрібний матеріал: краєзнавча картотека, картотека періодичних видань, систематична картотека статей, картотека покласного складу читачів, картотека незадоволеного пропиту.

     Гарний довідково – бібліографічний фонд. Оформлено Публічний центр регіональної інформації, книжкову виставку «Для мене у світі ти одна, моя чарівна Україна».

    При вході в бібліотеку відвідувачі звертають увагу на фото стенд «Село моє у світі ти єдине». На протилежній стіні розміщений стенд «Державна символіка України»

      На столі лежать папки з тематичними підбірками: «Краєзнавство», «В ювілейний рік держави відродимо села славу» та інші.

     На стіні висять грамоти, якими бібліотекар нагороджена за гарну роботу.

   На обласному конкурсі – огляді сільських бібліотек зайняла ІІІ місце в районі. Грамот аж 7: від обласного управління культури і туризму – 1, від  райдержадміністрації і райради – 1, від районного відділу культури і туризму – 3, від центральної бібліотечної системи і профспілки бібліотечних працівників – 2.

  По заслугах і нагороди.

   В бібліотеці заведена книга відгуків, в якій читачі різного віку і статусу (вчителі, учні, жителі села) гарно пишуть про бібліотеку і роботу її господині Юр’євої Т.М., дякують їй. У 2011 році бібліотека  виграла конкурс і 15 жовтня 2011 році було урочисто  відкрито роботу «Бібліоміст».